О книге: Less (Andrew Sean Greer); Little Brown Book Group, 2017

Книжка залишає дуже приємний післясмак. І хоча це лауреат Пуліцера, які, всі як один, тяжіють до високої полиці та важкої лексики, ця читається напрочуд легко. Це історія Артура Лише - не дуже успішного письменника середньої руки (на його власну думку), який стоїть на порозі свого 50-річчя. За кілька місяців до річниці йому приходить запрошення на весілля до колишнього партнера, і щоб не виглядати пристаркуватим покинутим коханцем, Артур приймає дуже екстравагантне рішення - погоджується на всі запрошення, які коли-небудь йому надходили - лекції, інтерв'ю, виступи - виходить майже навколосвітня подорож. Тож з чистою совістю Артур Лише відписує, що, на превеликий жаль, в ці дати буде зайнятий. А ви вмощуйтесь зручніше, нам доведеться спостерігати за всіма халепами і приємними зустрічами головного героя в цій подорожі. Артур Лише - це наївний ідеаліст, як говорить сам автор, до 50 років він так і спромігся наростити броню і тому ходить, ніби без шкіри. У нього дещо занижена самооцінка і майже патологічна віра в людей. Він трошки не пристосований до соціуму і тому легко впадає в ступор та всілякі можливі халепи. Словом, ви його точно полюбите. Шкода, що шансів на переклад цієї книги українською дуже мало. P.S. Якщо ви не сприймаєте тему ЛГБТ в книгах, вам не сюди.

Лучшей книгой месяца для меня стала книжка Э. Ш. Грира «Лишь». Речь в произведении идет о писателе, которому вот-вот исполнится пятьдесят, и по этому поводу он испытывает стресс. Еще больше драмы прибавляет приглашение на свадьбу, которое он получил от женщины, которую когда-то очень любил. Он не может ни отказаться, ни согласиться, поэтому решает сослаться на жуткую занятость и принимает приглашения на разнообразные мероприятия, которые на него сыпались за последнее время. И наш герой начинает путешествовать на разные континенты - на лекции, конференции и симпозиумы. А поскольку он неуклюжий и неловкий, местами даже мямля, его повсеместно сопровождают забавные ситуации. Роман «Лишь» Грира - это, добрая, умная и веселая книжка. Она заслуженно получила Пулитцеровскую премию. Да, в ней нет ничего социального и острого, она не на злобу дня, но во время чтения ты просто растворяешься в тексте и получаешь кучу приятных эмоций, а такие произведения, согласитесь, также заслуживают престижных наград.