Отзывы на книгу: The Song of Achilles (Miller Madeline); Bloomsbury, 2017

"Пісня Ахіллеса" — це роман, що прославив Медлін Міллер, яка, можливо, в нас більш відома як авторка перекладеної українською "Цирцеї", на увесь світ. Письменниця, яка вивчала давньогрецьку, латину і античну культуру підійшла до свого завдання вкрай скрупульозно: вона дотримується перш за все Гомерової "Іліади", відкидаючи пізніші нашарування. Медлін Міллер обирає своїм героєм другорядного персонажа — Патрокл відомий перш за все як вірний супровідник найкращого грецького воїна Ахіллеса, цей молодий чоловік навіть не брав участі у більшості битв 10-річної Троянської війни, хоча й він отримав свою мить слави і став каталізатором закінчення війни. Мені найдужче сподобалися перші розділи книжки, в яких авторка описує дитинство Патрокла, який вже в 9 років опинився у вигнанні в чужому краї, і те, як вони з Ахіллесом стали друзями, неподільними, наче близнята. Патрокл, зневажений і нелюблений рідним батьком, раптом знаходить хлопця, який любить його понад усе, та ще й такого, якому судилося стати найславетнішим воїном їхнього покоління. Доля Ахіллеса — визначена наперед, тож Патрокл вирішує, що йому залишається одне: слідувати за коханим.

Останнім часом я все частіше заглядаю в іноземні рекомендації: цікаво, що користується популярністю у світі і як думка громадськості з-за кордону відрізняється від нашої, української. Так мою увагу привернула книга «The Song of Achilles», яка обіцяла сльози водопадом після прочитання. Погода за вікном була не дуже, тому настрій «а-ля постраждати» підходив якнайкраще. Плюс цікавила тема грецької міфології та нова інтерпретація стосунків Ахіллеса та Патрокла у романтичному руслі. 21 століття, як-не-як, душа прагне чогось новенького. Як результат? Читалося класно, проте з валер’янкою та Корвалолом. Люблю, коли автори описують навколишній світ, думки персонажів, їхні емоції. У сучасній літературі цього бракує, все забито діалогами і немає глибини, але не у цьому романі – тут все прекрасно. І подумати лише, що це дебютна книга авторки! Яку вона писала 10 років! Напевно добре, що життя не дозволило моїй пізнавальності дібратися до грецьких героїв раніше. Були б не ті емоції без присутності інтриги. А так я читала до почервоніння в очах та до останньої нервової клітини в моєму тілі. І жодного разу не пожалкувала. Канон присутній (потім я то вже і до оригіналу добралася). Стиль чудовий. Все довершено. Рекомендую!

Возвращаясь к книге, не дочитываю до конца ,так как берегу свое mental health,чего и вам советую,,, История трагична,оставляет изнывающую дыру в груди ,которая мешает дышать. Прошло достаточное количество времени,однако эти ощущения накатывают время от времени, особенно при прослушивании тех песен , которые играли на фоне чтения. Глубоко убеждена в том, что именно это и является главным признаком хорошей книги. Она не забывается, а ходит с тобой всегда, и иногда даже дает о себе знать. Мадлен Миллер воистину гениальна, писала, пишу и буду писать об этом! Оригинальность сией фразы может быть минимальной, так как это факт. (пишу рецензию наверное раз в пятый

Я очень люблю мифологию Древней Греции. И когда я услышала, что вышла книга, которая рассказывает про Ахилла и события Иллиады глазами спутника Ахилла, Патрокла, я не могла пройти мимо. Особенно, когда узнала, что там рассказывается про романтические отношения между ними. События начинаются с того, как маленького еще, не любимого отцом, невзрачного, скромного и несильного Патрокла пытаются сосватать за Елену. А затем из-за неудачного случая его изгоняют служить при дворе Пелея, где Патрокл знакомится с Ахиллом. Ахиллу, сыну морской нимфы, предречено быть великим. Патрокл становится спутником Ахилла, затем лучшим другом, а затем и нечто большим. Но приближается Троянская война, и их мир был недолог. С момента, когда началось их знакомство, мое сердечко просто плавилось. Это было так мило и трогательно. Но когда ты вспоминаешь, чем все закончилось в Иллиаде, твое сердце просто разбивается на миллион частей. Мне не только в конце, но и на протяжении всей книги хотелось плакать. Автор очень хорошо вписывает свою версию событий так, что в принципе и не противоречит оригиналу. И Маделин Миллер - историк, ей можно. К тому же теории о том, что Патрокл и Ахилл были не только друзьями, но и возлюбленными, так же существуют. В общем, эта книга прекрасна и трагична. Теперь хочу прочитать и другие работы автора.