Days Without End (Sebastian Barry); Faber & Faber, 2016

Історія ірландців, які, рятуючись від картопляного голоду, їдуть шукати щастя в Америку. Якщо ти молодий і симпатичний хлопчик, то можеш заробляти танцюючи у жіночому одязі у шахтарських тавернах, бо жінок такі місця не дуже приваблюють. Або можеш найнятися вбивати, ні, винищувати індіанців. І це абсолютно нормально, бо перед цим так само жорстоко англіканські священники знищували ірландських католиків. Бог у поміч, як би цинічно це не звучало, але життя було таке. І хоч читати її неймовірно важко, мороз іде по шкірі. волосся стає дибки від того як людина може бути настільки жахливою, і вважати абсолютно нормальним вирізати цілі сім₴ї, бо вони ж сюди приїхали, це їхня земля. Роман для тих людей, які вважають, що раніше було краще. Угу. Також це історія про кохання та сім'ю так званого нового типу, яка більш характерна для нашого часу. Адже головні герої Томас та Джон закохуються один в одного і, навіть, примудряються знайти підсліпуватого священника, який їх одружує, та індіанську дівчинку, яку вони роблять своєю донькою. Суспільство це не епатує, бо є інші проблеми - індіанці, а потім й ще громадянська війна. Англійською книгою читати неймовірно складно, бо оповідач і головний герой Томас - ірландець, який не є дуже освіченим, тож мова роману порушує всі правила та канони і до неї треба призвичаїтись, бо вона зриває мозок.