Remains of the Day / Остаток дня; Faber &Faber, 1999

Як? Як ці письменники вміють так написати, що нібито нічого не відбувається особливого, а ти від книжки відірватися не можеш, доки не дочитаєш до останнього рядочка. Це абсолютно вповні стосується роману Кадзуо Ішіґуро «Залишок дня». Образ дворецького психологічно дуже повний, хоча ми оцінюємо його побічно, роблячи висновки із того, як він описує своїх господарів, як він розмірковує на різні філософські та історичні теми, по його фрагментарним спогадам, які для нього є важливими. Стівенс постає і широкоглядним і водночас зацикленним на професійному. Він постійно жертвує особистим задля ідеального служіння, задля досягнення «гідності», хоча сам не сприймає це як жертву чи трагедію. У книжці є кумедні ситуації, хоча, звичайно, це чисто скромний англійський гумор, від якого ви не будете реготати до сліз, але кілька разів усміхнетесь точно, наприклад, коли читатимете про те, як дворецький намагається видати за професійне спілкування із міс Кентон, або пояснити сину лорда «дещо про природу», або спілкується із селянами. Повільноплинний, але цікавий і глибокий роман. На другому місці для мене після «Не відпускай мене» серед інших творів автора.

К.Ишигуро стал для меня открытием в прошлом году. И хотя данный роман кажется сначала спокойным, лирическим повествованием, он восхитителен, часто останавливаешься, чтобы поразмышлять о том, о чем пишет автор, погрузиться в собственные воспоминания, поскольку сам роман представляет собой в большей мере воспоминания длиной почти в столетие. Мистер Стивенс - пожилой дворецкий в особняке мистера Дарлингтона, некогда очень влиятельного человека в Европе. Его дом посвящали практически все знаменитые политики 20 столетия, и в нем же решались судьбы стран и их глав во время Второй мировой войны. Мистер Стивенс был тем человеком, кто всегда оставался в тени своего хозяина, угадывая его желания и безропотно исполняя их. Он не сумел построить отношения с женщиной, к которой испытывал особые чувства, поскольку желания хозяина всегда ставил превыше собственных. Но много лет спустя, когда особняк поменял владельца, мистер Стивенс предается воспоминаниям и даже некоторым сожалениям, в которых и проживает свой остаток дня. Это крутая история о том, что мы хотели и не совершили, о ценностях и жизненных приоритетах и о переосмыслении их.