Сволочь: проза. (Юдовский Михаил Борисович); Фабула, 2016

«Як там кажуть - весь світ театр, а всі люди в ньому актори, лицедії. Чи розуміють вони це, лицедіють свідомо, чи ні, а все одно комусь наслідують. І ще трішечки нарциси, особливо, якщо розумні. » Люблю розповіді та мініатюри Юдовського, його вірші... А ось картини його мені мало які подобаються. Мабуть, лише його автопортрет і «Чотири стихії». Але, це таке - в даному випадку говоримо про письменницький талант Михайла. Твори українського літератора - їдкі, влучні, соковиті, колючі - справжня проза життя! Герой його оповідань дуже нагадує самого Юдовського. Він - базіка. Вигадник. Гедоніст. Неймовірний цинік. Невтомний брехун. Відчайдушний бабій. Веселий рудий клоун, який іноді перетворюється в сумного білого. Терпіти такого типа непросто, але з ним не засумуєш. Персонаж глузливий, але не злий. Він не намагається нікого судити, живучи скоріше інтуїтивно, ніж за якимись принципами. По суті, автор писав з самого себе, і вийшло, скажу вам, дуже гідно. Особливо запам'яталися мініатюри про німця, який рахував відсотки, якби він поклав свої євро в російський банк. Або ж про критику Толстого і Зощенко за столом після виходу циклу «рассказиков» Юдовського. Все закінчилося констатацією факту про те, що і його твори - г*но. Тільки в хорошому сенсі ... А про чорного кота, який таки зурочив героя, і той вдарився пальцем об бордюр. Так, що кіт, здається, засміявся.... Кожна з мініатюр викликала у мене певні емоції: веселощі, незгоду, обурення, і знову сміх .... Він пише не просто смішно, а радісно, життєлюбно. І навіть найпохмуріша розповідь цієї збірки, притча про релігійну ворожнечу, закінчується тим, що персонажі, переживши криваву міжусобну бойню, відправляються в трактир, щоб випити й закусити (сорі за спойлер). У прозі Юдовського, як колись зауважив Данііл Хармс, життя перемагає смерть невідомим науці способом. Читаючи книгу, у кожного з нас також з'явилася ексклюзивна можливість відчути смак цієї перемоги. Збірник «Сволота» я чекав довго. Вже думав, що нічого такого не буде, що творчість так і залишиться на сторінках забутих часописів. Але, тут дізнався новину про вихід, і дуже зрадів. А потім…. Відпочивав і куштував творчість Михайла сповна, млів від тієї легкості, з якою він пише свої «замальовки». Ліричні? Не зовсім. Гумористичні? Так, але не дуже. Трагічні? Певною мірою. Його творчість складно описати. Краще почитати. І повірте, книга коштує витраченого часу. Що стосується якості видання, то воно цілком на рівні «Фабули». Трохи шрифт показався бляклим, на тлі бляклого паперу. Зате тут суперобкладинка. Та, зрештою, яка різниця? Головне - зміст. А він тут прекрасний. p.s. Якщо ця книга вам сподобається, також рекомендую прочитати «Пригоди Торпа і Турпена» Юдовського в співавторстві з Михайлом Валігурою. Прекрасний пригодницький дитячий нуар детектив, написаний з елементами фентезі та містики, сповнений іскрометного гумору і доброї сатири.