Отзывы на книгу: Алая буква: роман. (Готорн Натаниель); Фабула, 2017

На палітурці книги стоїть знак "VETO" - Заборонена класика. Ось це і зацікавило. Перед тим , як почати читати роман, спочатку ознайомилася з передмовою "Знак гріха", про історію самого твору. "Ну і натерпівся ж автор за свою фантазію" - такою була моя початкова думка. Проти нього повстали всі релігійні видавництва та священники, засуджували автора та забороняли друк. Російським царем Миколою 1 було особисто наложене VETO і заборона розповсюдження в державі. Все це дуже додало роману популярності. За сюжетом були створені опери, театральні постанови, німе кіно та сучасні кіноверсії. Про що: Молода жінка Естер потерпає від закону тих часів за те, що покохала та незаконно народила дитину. Її оголошують "перелюбницею" і присуджують до віку носити на грудях літеру "А". Дитина народжена від священнослужителя, який дуже боїться викриття таємниці і не хоче втратити своє обличчя перед народом, тому дитини він не визнає. Жінка залишається самотньою, , не маючи ніякої підтримки, без надії на майбутнє. Але завдяки своїм здібностям та силі характеру вона змогла вижити, вистояти та виростити дитину. Критика: Найперше , що хочу сказати - Багато галасу даремно!!! Взагалі не розумію, чому цей роман був заборонений? Жодної еротичної сцени, жодного поцілунку, лише філософські роздуми по питаннях моралі та релігії. Особисто я розчарована цим твором, не сподобався зовсім, нудний, стиль написання не задовольнив , постійні повчання дратували, задум непоганий але сильно заялозений. Хто хоче увійти в стан депресії - почитайте. Від мене "2".

Натаниэль Готорн - классик американской литературы и друг-вдохновитель другого классика - Германа Мелвилла. "Алая буква" - роман с непростой судьбой. Современному человеку он покажется совершенно безобидным и максимально культурным, но общество середины 19 века не было готово к теме адюльтера, к тому же столь тесно переплетенного со служителем религии. Роман запрещали, а автору пришлось уехать из родного города, подальше от возмущенных читателей. Эстер Прин осуждена за измену мужу и рождение дочери "во грехе". Молодая женщина отказывается назвать имя отца ребенка и наказание для неё, придуманное обществом, - позорный столб и пожизненное ношение алой буквы А на груди. Семь лет с момента судного дня - в этом небольшом романе. "Алая буква" полнится символами. Читать быстро это произведение нельзя - могут потеряются детали и намеки, подтексты и знаки, а ведь все события в романе происходят неспроста и терять нить писательской мысли - значит не увидеть всю прелесть текста. Вопреки кажущейся простоте истории, в "...букве" множество слоев тем для обсуждения. От лежащей на поверхности измены как таковой до различий в женской и мужской психологии, не говоря уж о исторической основе, дающей огромную пищу для ума. Минуло почти два века - нам есть, что сравнивать. Язык Готорна нелегкий, замысловатый. Он искусный мастер слова, умеющий (как и Мелвилл) заворожить одним только стилем. Возможно, иному читателю автор покажется старомодным моралистом. Роман в большей мере о человеческой силе и слабости - о том, кто как может справиться со стыдом. И о том, что не общественное мнение определяет нашу жизнь - стоит только не поддаваться его влиянию. Рекомендуется читателям, готовым к тяжеловесной классике. Это далеко не легкое, но однозначно достойное чтение!

Натанієль Готорн вважається одним з основоположників американської літератури — цей факт мене підкупив і я почитала анотації до даної книги, які мене зацікавили ще більше. За сюжетом молода дівчина, одружена на старшому за віком мужчині, що не вирізняється красою та манерами, а також гарним ставленням до молодої дружини, але є поважним лікарем, який на два роки поїхав у далекі країни задля дослідницьких експедицій, закохується, вагітніє та народжує від таємничого чоловіка. В поселенні пуритан, правила життя яких є надзвичайно жорсткі і де будь-що, що не підпадає під церковні канони стриманості та скромності, являється смертним гріхом. Так як героїня роману вперто відмовляється називати ім'я батька дитини, в знак покарання вона змушена пожиттєво носити на одязі червону літеру “А” від слова “адюльтер” тобто “подружня зрада”. І ніби має бути цікаво.....Але дана книга стала для мене розчаруванням 2018 року. По перше, стиль написання є важким, тягучим, місцями настільки нудним, що хочеться перегорнути відразу 2-3 сторінки. Книга являє собою роздуми та душевні потуги героїні та батька позашлюбної дитини. Читаючи їх думки щодо ситуації, яка склалась і можливих шляхів її вирішення, залишається одне відчуття — подив. Подив тому, які обмежені люди, що займаються самоїдством та виказують слабодухість. В цій ситуації шкода тільки дитину, яка ні в чому не винна, але яку виховують в нездоровій атмосфері і вже очевидно, що вона виросте не особливо нормально дивлячись на цей світ.

Трепетное отношение американцев к писателю Натаниелю Готорну можно понять – это первый в стране классик. Я решила начать свое литературное знакомство с этим автором с самого известного его романа «Алая буква». Кроме того, ее аннотация меня очень заинтересовала. В центре сюжета романа – девушка, которая вышла замуж за человека, намного старше себя. После свадьбы он отсылает ее из Англии в Америку, чтобы до его приезда туда она как-то обустроилась. Но прошло два года, от мужа нет никаких вестей. За это время наша главная героиня неизвестно от кого беременеет и рожает ребенка. В пуританском обществе супружеская измена – страшное преступление, за которое должна понести ответственность не только неверная жена, но и тот, с кем она изменила. Но девушка не хочет выдавать имя отца ребенка. Теперь она всегда должна носить на груди красную букву «А» - признак адюльтера. Это примерное содержание первых нескольких страниц романа, его завязка. Лично для меня эти страницы оказались самыми интересными во всем произведении. Весь остальной текст, а он немаленький, - философские изыскания и копание в психологии героев и описание их рефлексий. У «Алой буквы» есть миллионы поклонников, но для меня это чтение оказалось несозвучным моему внутреннему миру.

Книгу приятно держать в руках, качество печати и шрифт отличные!
Насчёт содержания самой книги.. Это великолепная проникновенная драма, читать которую-одно удовольствие!

Книга добротная, приятный переплёт, белые листы, комфортный читаемый шрифт. Есть закладка-ляссе. По сюжету - сокровище для любителей исторических романов. Роман экранизирован, но на мой взгляд - книга интереснее.

Давно хотела эту повесть в бумажном варианте в твёрдом переплёте. Этот экземпляр приятно держать в руках: качественные страницы, крупный шрифт, есть закладка и хорошая обложка.