War Storm (Aveyard V.); Orion Publishing Group, 2019

Якщо ви вже почали читати цю серію, то нікуди не дінетеся - візьметеся читати й останню книжку, адже просто не можливо не дізнатися, чим все закінчиться. Якшо чесно, перша половина "Бурі війни" мене, вибачте за каламбур, обурювала: ну скільки можна повторювати, що Кел виглядає як справжній король, а в Мевені є щось добре, але воно знищене його матір'ю - ми це запам'ятали ще з попередніх частин. Та, втім, цікаві сюжетні повороти є і на початку книжки. А під кінець пристрасті наростають, всі конфлікти загострюються і ми не можемо не переживати про те, що буде з героями, хто залишиться живим і які стосунки в результаті устаткуються між персонажами. Звичайно, багато рішень героїв вас біситимуть, бо все побудоване за принципом "підлітки граються у війну". То дитячі образи ("Не називай мене Тиберієм!"), то прийняття важливих рішень на емоціях, то стражданнячка (приз за першість, наепевне, в Євангеліни), то бунт проти старших (лідирує тут знову Кел із його протистоянням-підкоренням бабусі та дядькові). Але попри все, гортаєш сторінку за сторінкою, аби дістатися доленосних діалогів і вирішальних битв. Їх у книзі достатньо. Щодо багатоголосся: оповідачів у цій частині багато, тут тобі і Мевен заговорив і його наречена (до речі, від її імені читати оповідь мені було чомусь найнудніше). Але сприймається це нормально. Кінцівка... Ну як вам сказати, щоб не проспойлерити - прочитати останню книжку варто.

На протяжении пару лет, я читала о приключениях Алой Мэры Берроу, ждала продолжение каждой книги из четырех, и вот наконец-то финальная четвертая книга в моих руках! Кстати, сказать почему-то очень часто именно финал всех историй выходит слабым и "слитым" на протяжении всех приключений, любой читатель проникается судьбами героев, следит за развитием характеров, отношений и т д...из-за этого финал все мы очень ждем и он выстраданный...Мне все части книг Авеярд в принципе понравились, первая и третья больше всех...а вот что касается Шторма войны....хмм, Мэра расстается с Кэлом - принцем и будущем королем, ибо она обычная алая, а он наследник, который всю жизнь мечтал про власть и корону его отца-Короля..Кэлу по - большей мере просто внушили эту жажду власти и желание стать Королем, но любовь к девушке - Мэре разрывает его на части, сердце или долг? На протяжении всей книги эти метания жутко раздражали и казались мне наигранными и нудными, смешными...Поведение Мэры тоже подбешивало, а ещё весь финал истории был затянутым и в итоге привел к самой банальной развязке...Ой, как же Авеярд могла именно такое выдумать, я разочарована типичностью и шаблонностью, а ещё это так предсказуемо было....Вобщем, я настолько зла, что перечитывать этот цикл не планирую А теперь цитаты из книги: "...Я значу меньше, чем его корона, а он - меньше, чем моя цель..." "...Я знаю, что месть и ярость способны сделать с человеком...и с тем, кто его окружает..." "...- Перестань ныть, Калор, - произношу я сквозь зубы....- Ты сам сковал свою корону- теперь носи её. Или не носи..." ( как точно сказано это и меня дико бесило)) "...- Вас называют Пламя Севера, ваше величество. Ну так разожгите огонь. -А затем премьер обращается ко мне: - И выпустите шторм..." "....я ощущаю еле уловимую жалость к Мэйвену Калору. Он весь- чужое творение. Кто-то безупречно разобрал беднягу на части и кое-как сложил обратно." "...Приоткрывается грудь, на которой отчетливо видно клеймо. М-Мэйвен. М- Моя. М- Монстр. М - Мэра." "...Она так упрямо жива. По - прежнему горит, как свеча под дождем..."