Червона літера (Натаниель Готорн / Натаниел Готорн / Натаниэль Готорн); Фабула, 1850

"Останнім часом мені дуже щастить на американську літературу. Цього разу я познайомилась з класичним романом “Червона літера” Натаніеля Готорна, який після першої публікації викликав багато пересудів. Судячи з анотацій та відгуків, я очікувала чогось хоч наближено скандального, але сучасного читача вже мало чим здивуєш. Та треба віддати належне автору, що наважився розказати цю історію у середині ХІХ століття. Молоду жінку засуджують за важкий злочин. Вона зрадила чоловіку (дарма, що два роки про нього ні сном ні духом) і народила незаконне немовля. Пуританська община Нового світу дуже категорична у таких випадках. Естер Прин мусить відбути покарання: деякий час у в’язниці, три години біля ганебного стовпа і все життя з червоною літерою “А” (adulteress) на грудях. Цей вирок вважається ще дуже поблажливим, так як були враховані пом’якшуючі обставини – зниклий чоловік і новонароджена дитина. Взагалі-то, за подібні вчинки карали на смерть. Мало того, вона не називає ім’я свого співучасника, що мав би розділити з жінкою її ганьбу. І сам він теж ніяк не зізнається. Муки совісті підточують його хитке здоров’я, але страх викриття ще сильніший. У самий прикрий момент з’являється законний чоловік Естер. Ось такий любовний трикутник. Кожен справляється зі своїм болем самостійно. Когось воно робить стійкішим, когось руйнує з середини, когось перевтілює до непізнаванності. Релігійний фанатизм у гострій формі був присутній у пуританських колоніях в XVI столітті. Особливо плачевним було становище жінок, які були загнані у жорсткі рамки світом чоловіків. Головна героїня після пережитого роздумує, що могло б змінити такий стан речей. Вона приходить до висновку, що “спершу необхідно зруйнувати і побудувати заново всю суспільну систему.” Крім того,“жінка не зможе скористатися результатами всіх цих перетворень доти, доки в ній самій не станеться ще більш значуща зміна”. Цими та іншими подібними роздумами пронизана уся книга, що трохи схожа на філософський трактат “про людські слабкості й скорботи”. Особисто я люблю більш живі романи, у яких відчувається якийсь рух і пульсація. Але і цей займе гідне місце у моїй бібліотеці." by titkoa