The sea,the sea (на англ.яз.) (Айрис Мердок, Iris Murdoch); Vintage books, 1999

Первое, что мне нравится в книге "Море, море", - это ее название. Разве это не замечательно? Представьте себе, как скучно смотрелась бы эта книга на полке, если бы она называлась просто "Море". Но благодаря такому глубоко простому решению повториться, от него вдруг повеяло ужасом, безумием и одержимостью. Это просто великолепно. А сразу после Мердок играет в потрясающую игру со вступительным предложением: это скучный первый абзац книги, которая должна называться "Море". Он даже "пресный"! Нудно, пока не перейдешь к следующему абзацу: а вот и первое предложение книги под названием "Море, море"! Ух! Поехали, безумие и ужас.

Щось немає у мене останнім часом натхнення писати відгуки. Та й книжка доволі специфічна. Вона сподобається тим, хто любить неквапливі, густі, як цукровий сироп, історії. Бо “Море, море” - це неспішна розповідь, в якій формі надається набагато більше значення, ніж змісту. За сюжетом старий театральний режисер купує собі віллу на скелястому, морському узбережжі, щоб відпочити бурхливого театрального життя та нарешті завершити кар'єру. Знічев'я він починає вести щоденник, в якому послідовно викладає своє життя сторінка за сторінкою, аж поки минуле не вривається в сьогодення. Мені не сподобався головний герой. Це класичний нарцис, який зі всіх сил хоче показати себе добрим та благородним. І обілити себе в очах людей, хай навіть незнайомих. Це зовсім не означає, що читати було не цікаво. Особливо, коли написані в щоденнику слова розходились з реальними вчинками персонажа (обожнюю, коли автор вміє так зробити!). Наприклад, він стверджує. що втомився від товариства і театральної тусовки і вже через кілька хвилин гризеться, що йому ще ніхто не написав. А ще в Айріс Мердок неперевершена мова та стиль викладу. Попереджаю, книжка не з тих, що читаються швидко.