Амулет Паскаля (Роздобудько Ирэн Витальевна); Фолио, 2012

Трохи магічного реалізму від Ірен Роздобудько у книзі "Амулет Паскаля". Українка, що живе досить пересічним життям стрімко приймає рішення поїхати до європейського містечка влаштуватися на роботу до дивного і таємничого роботодавця - багатія месьє Паскаля. Дівчину приймають спочатку не дуже добре, але після "випробування" дають їй шикарні апартаменти, задовольняють усі бажання та призначають на посаду розливача вин "доглядати, щоб не спорожнів бокал". Жінка, якій старий месьє дає прізвисько Голка, за її норовливою вдачею, трохи не розуміє у чому сенс такого відношення. Але погоджується, весь час очікуючи якогось підтексту. Месьє Паскаль демонструє їй містечко, знайомить зі своїми гостями. І пояснює правила гри у яку вони з гостями грають. Старигань виступає таким собі господарем вечірок і життя та пророкує майбутнє кожного зі своїх гостей. Вони ж задля його пророцтв приїжджають з усього світу. У кожного своя історія своя правда. Філософські думки, містифікації — Роздобудько вирішила створити такий вимір фантазії із всесильним стариганем. Іноді нам потрібен поштовх, щоб почати усе з чистого паперу і досягати вершин не озираючись. Не найсильніший твір авторки, і здається трохи недопрацьованим. Хоча паралельне зображення подій вплітається в один ланцюжок, та нічого крім відчуття фантазійного сну не залишається.

Один з кращих романів Ірен Роздобудько. Зачаровує, часто веде сюжетим незрозумілими стежками, часом показує нам ряд загадок... Композиція цікава Дуже. Люблю такі подвійні сюжети. Де є ніби дві історії. Захопливою є ототожнення загадкового містечка з сучасним устроєм в країні. Це особисто моє враження. За таким простим зображенням цікавого міста з власним становищем і власними традиціями перед нами постає персоніфікований внутрішній світ людської особистості. Вражає талант письменниці зображувати реальний світ і світ уяви. Тільки їй так гарно вдається показати перехід від одного світу до іншого. І нам, читачам, іноді навіть не завжди легко вгадати де ми є. Увісні чи в реальному житті... Як не дивно, мешканці міста мають імена:дещо дивні, дещо незвичайні. У нас специфічні заняття і мета життя. Вони як окрема країна. Окремий світ в голові героїні. Як на мене, цей твір можна розглядати з психологічної точки зору безмежно довго. Роман не схожий на жоден інший в доробку Ірен Роздобудько. Цікава місцями казкова, а місцями до жаху реальна історія , мабуть, не залишить вас байдужими. Рекомендую!