Insurgent (Divergent Trilogy, Book 2); Harper Collins Publishers, 2014

Я много раз перечитывала эту книгу. И вот, решила прочитать ее на английском языке. И она читалась так легко, что я сама удивилась. Это отличное чтиво для того, чтобы поностальгировать. И для того, чтобы пережить удивительные приключения героев в пост апокалиптической реальности хоть в первый раз, хоть в десятый. Это так чувственно, так удивительно, так захватывающе! Этот роман, он такой остросюжетный и эпичный. Здесь будет много действия, много приключений, много переживаний. Трис и Тобиас просто идеальны друг для друга. Книжка просто отличная. То, что нужно для легкого, но эмоционального чтения. Рекомендую всем любителям цикла и не только!

Часто, читаючи трилогії, можна виділити те, що друга частина може, так би мовити, «провисати» і не дотягувати до попередньої частини. Друга частина серії Вероніки Рот про світ майбутнього - «Інсургент» для мене виявилася саме такою. Сюжет розгортається на фоні протистояння фракції Ерудиції й Безстрашності. Інші фракції поки шо зберігають нейтралітет або ж взагалі не планують втягуватися у війну. Головні герої - Трис та Тобіас спочатку пробують сховатися від ерудитів на фермі Злагоди, однак їхні характери не пристосовані для мирного й спокійного життя. І вони знову потрапляють у саме серце революції, де життя звичайних людей для політичної верхівки лише порожній звук... З усієї трилогії дана частина сподобалася мені найменше і зараз поясню чому. По-перше, динаміка: її або занадто багато, що починає важко орієнтуватися у подіях, або ж розповідь стає нуднуватою, коли всі просто топчуться на місці. По-друге, це персонажі, які у цій частині постійно сиділи на місці, а кидаючись у битву навіть не знали, що хм точно потрібно робити. І, по-третє, це відкритий фінал, після якого одразу потрібно мати продовження, аби дізнатися, що ж там буде далі. Тому, від мене 4/5.